Історія подарувала нам безліч питомо українських символів. Тризуб – головна емблема державності. Ідея Nації (ꑭ) – знак організованого націоналістичного руху. Я також публікував розповідь про Звіра Nації – того самого Донцовського Звіра – тваринного уособлення українців, тотему. Але існує ще дещо.
Великодержавний Сокіл одночасно є найрадикальнішою та найтаємничішою символікою тих, кого прийнято називати загальним терміном «ультра». Ультраправі, ультранаціоналісти, ультраконсерватори – українці, що поділяють думку про імперський шлях Великої України.
Моя стаття поділена на два блоки. Перший – історичний екскурс в загальноєвропейську геральдику. Про те, чому хижі птахи займають в ній настільки особливе місце. І другий – закрита інформація, що раніше ніколи не розміщувалась публічно. Про значення Великодержавного Соколу для українських націоналістів.
Всі дороги ведуть до Риму
З давніх давен людські культури зображали птахів. Зустріти їх можна в спадщині різних народів на різних континентах. Птахів малювали на стінах печер, використовували в оформленні одягу, прикрас, оберегів, зброї та грошей. Птах був ідолом, і птах став гербом не однієї державності.
Коли говорять про птаха як про символ в контексті Європи, то зазвичай згадують римського орла. Рим нерозривно повʼязаний зі своїм орлом – фактично, це найвпізнаваніший атрибут римської цивілізації взагалі. Легенди повʼязують його з богом Юпітером, батьком всіх богів – в давньоримській релігійній традиції він мав головний статус, був еквівалентом Зевса з давньогрецької міфології.
За рахунок свого особливого місця в культурі орел став основою аквіли – військового знаку римських легіонерів. Металевого птаха носили на жердині перед строєм, і він був не лише засобом розрізнення, а й головною святинею підрозділу. Спеціальний солдат – аквіліфер – відповідав за збереження аквіли, адже її втрата була найвищою ганьбою. Якщо легіон губив свого «орла» в будь-який спосіб, підрозділ розформовували.
Аквіли були символом влади – передусім військової. Війна відкривала для римського громадянина шлях до повноцінної участі в управлінні державою. Видатні полководці ставали видатними правителями, і знаки їхнього впливу – ті самі орли – перетворювались на символи загальнодержавного правління.
Жодна з легіонерських аквіл до нашого часу не збереглась. Ми маємо лише їхні описи, а також інші зразки «орлиного спадку» римлян – передусім в монументальній скульптурі. Хоча птаха використовували і за часів Республіки, найбільшого поширення він отримав вже в Імперії, ставши символом жаги до експансії.
Загальна європейська цивілізація веде свою спадкоємність саме від Давнього Риму. Орли імператорів еволюціонували у герби шляхетних родів та згодом у емблеми національних держав. Не були й забуті й аквіли – в 1804 році Наполеон Бонапарт наказав виготовити та роздати своїм полкам так званих «прапорних орлів». В історію вони увійшли під назвою «Французьких імперських орлів», і для наполеонівських військових виконували ту ж саму роль, що й аквіли для римських легіонерів – слугували символічним інструментом обʼєднання солдатів в єдину бойову співдружність.
В 20 сторіччі найбільшу відомість зі зловісним відтінком отримав інший орел – німецький. Нацисти обрали гербом Третього Райху власну варіацію цього птаха. «Державний орел» – або «партійний орел» – став офіційним символом націонал-соціалістичної Німеччини в 1935 році. До цього він був лише одним з логотипів гітлерівської НСДАП. Що цікаво – в «партійному» виконанні орел дивився вправо, а при перетворенні на державний знак його «віддзеркалили», повернувши голову в лівий бік.
Орли й досі широко представлені не в історичній, а в сучасній геральдиці. Найпростіший тут приклад – американці, які в своїй айдентиці спираються саме на європейську традицію. І не лише на естетику, а й на внутрішнє значення. І значення це завжди для орлів було одним і тим самим – імперіалізм.
Такий їхній сенс поділяють також українці.
Особливий український контекст
За староруським звичаєм найшвидшого птаха неба називали соколом. В джерелах зустрічається імʼя Рарог – дух вогню, посланець богів, що мандрує по видноколу у вигляді блискавки. Міфологічно його повʼязують зі Сварогом – верховним богом словʼянського пантеону.
Існує дещо поетична версія, начебто Тризуб – головний знак Київської Русі – був схематичним зображенням сокола, який атакує здобич. Мовляв, його використовував князь Рюрик в якості особистого знаку, а згодом він перетворився на більш схематичну емблему.
Проте Рюрик – постать радше легендарна, і археологи досі не знайшли підтверджень такої гіпотези. Тризуб-сокіл є народною інтерпретацією національної символіки. Те, чого не було в давній історії, зустрічається в сучасності – на шевронах бійців Збройних Сил України або бійців добробатів 2014 року.
Образ сокола на українських землях майже повністю заміщував орла. Географія Дикого Поля формувала особливу психологію людей, і в піснях та міфології часто зустрічається порівняння козаків як провідної військової верстви з соколами – вільними вчиняти так, як їм заманеться.
В 1894 році у Львові було організовано спортивне товариство «Сокіл». Офіційною метою діяльності було визначено проведення руханковою активності серед населення, робота з фізичним здоровʼям молоді. В реальності ж «соколи» були формою національної самоорганізації українців на шляху підготовки до відновлення державності.
Прапори організації були малинового кольору, наслідуючи традиції козацьких знамен Запорізької Січі. З одного боку на них зображався Лев – емблема Галицько-Волинського князівства. З іншого – Архангел Михаїл, герб Золотоверхого Києва. Подібна візуальна соборність Наддністрянської та Наддніпрянської України скріплювалась образом птаха-сокола – всі прапори вінчались своєрідною пташиною аквілою. Сокіл був бронзовим і тримав в кігтях гантелю.
З «Соколом» тісно співпрацював харківський адвокат Микола Міхновський. Нині він відомий як перший ідеолог українського націоналізму та автор програмової брошури «Самостійна Україна», яка відстоювала ідею повної незалежності держави.
Товариство було загальноукраїнським в усіх сенсах. Свою роботу організація хоча й розпочала на землях, які були під контролем Австро-Угорської імперії. Проте з 1907 року її осередки почали зʼявлятись і на теренах Російської імперії, цементуючі в свідомості суспільства ідею про єдність українців поза кордонами.
Активісти-соколи стали кістяком при формуванні УГА (Української Галицької Армії) та УСС (Українських Січових Стрільців), які відігравали провідну роль під час Перших Визвольних змагань 1917-1921 років. Одним з найвідоміших «соколів» свого часу був Євген Коновалець – полковник, що згодом заснував ОУН (Організацію Українських Націоналістів).
Після втрати державності окупанти розпочали кампанію зі знищення «Соколу» як прояву «українського буржуазного націоналізму». Товариство частково збереглось в еміграції, а сам символ повернувся додому одразу після відновлення незалежності в 1991 році.
Щоправда дещо в іншій іпостасі – більш радикальній.
Жага імперіалізму
Після розпаду СССР українська держава була проголошена в дещо дивних кордонах. Наявність сепаратистських утворень у вигляді автономної республіки Крим чи невключення Кубані до складу України підіймало питання про штучність нової геополітичної реальності.
В 1990-х роках всередині націоналістичного руху зʼявилась нова ідеологічна течія – український імперіалізм. Її головним виразником стала ДСУ (Державна Самостійність України). Організація виступала за розбудову держави на націократичних принципах, де титульна нація була б основою всього. Україна в їхньому баченні не повинна була замикатись на саму себе. Навпаки – країна, немов живий організм, потребувала б розширення за рахунок історичних земель, заселений українцями, які з тих чи інших політичних причин тимчасово знаходились в складі інших держав.
Світоглядно ДСУ була близька до СНПУ (Соціал-Національної Партії України) – ретроспективно її знають як першу структуру, яка використовувала символ Ідея Nації. Актив ДСУ ж мав власну ні на кого не схожу партійну емблему – Сокола, якого в агітації вони титрували Великодержавним. Подібно до козацьких знамен, колір головного прапору було обрано малиновим. В центрі намальовано птаха, всередину якого вписали Тризуб – головний знак історичної тяглості між Руссю та Україною.
Так графічно репрезентувалась ідея української великодержавності. Київська Русь визнавалась старою імперією українців – наддержавою Європи. Отже, доля призначала сучасному поколінню збудувати нову імперію – Велику Україну, від Сяну по Кавказ.
ДСУ зникла з політичного поля, реформувавшись в історичний клуб «Холодний Яр». Їхня ж символіка та ідеї пережили організацію. Дещо маргінальний статус українських імперіалістів не лякав – непопулярність гуртувала навколо сенсів найстійкіших.
В 2000-х роках Великодержавний Сокіл широко використовувався харківською організацією ПУ (Патріот України). Їхні парамілітарні загони – NС (Nаціональна Самооборона) – власні прапори в прямому сенсі слова творили на основі старих прапорів ДСУ. Вони стали «речовим доказом» спадкоємності, коли старі чорно-золоті соколи були нашиті на нові знамена.
ПУ перетворило Великодержавного Сокола з малюнку-емблеми на справжню ідеологічну концепцію. Україна згідно з Конституцією мала малий державний герб – золотий Тризуб в синьому щиті. Потреба ж появи великого герба хоча й регулювалась текстом основного закону, проте сама емблема описана не була. Націоналісти закликали обрати таким Великодержавного Сокола, заявивши про амбіції поширювати український життєвий простір.
«Патріотівці» малювали Сокола по-різному – значна кількість його графічних варіацій зумовила те, що до сих пір не існує якоїсь «загальнозатвердженої» версії емблеми. Змінюється не лише обрис птаха, а й внутрішнє наповнення – іноді на його груди поміщають звичайний Володимирів Тризуб, Ідею Nації або Рунічний Тризуб – ультраправу варіацію державної символіки.
В 2015 році Великодержавний Сокіл зʼявився на прапорах добровольчого полку АЗОВ. В синьо-жовтих барвах, агресивний птах позиціонується як вартовий ідеї. Знамено існує в двох варіаціях. На одному Сокіл поєднано з клиновидним шевроном підрозділу, а на іншому фоном йде малюнок сонячного колеса – прадавнього європейського знаку циклічності буття.
Хоругва Азову – головна святиня для бійців – вінчається фігурою птаха. Сенс в неї такий самий, що й у римських або французьких аквіл. Вона є невідʼємною частиною бойового знамена азовців.
Естетика Великої України
Нині Великодержавний Сокіл є одним з символів нових українських ультраправих – націоналістів, які прагнуть для своєї країни більшого. Не тільки того, аби вона зберегла незалежність та реалізувала своє право на самозахист, а й здобула статус потужного геополітичного гравця. Стала лідером Східної Європи, а згодом і всього континенту.
За своєю сутністю емблема є імперіалістичною, експансивною, наступальною. Історично повʼязана і загальноєвропейською традицією, і з глибинною українською історією. Вона підкреслює войовничість українців – і природну потребу нації у експансії.
Великодержавний Сокіл – Nаш Імперський Орел – сповіщає про прихід нової епохи, де кожен народ може надіятись лише на самого себе.
