Головними візуальними символами української державності є тризуб та прапор синьої та жовтої барв. Разом з тим українські націоналістичні організації використовують власні емблеми для репрезентації своєї діяльності.
Зараз найвідомішим обʼєднавчим символом сучасного українського націоналістичного руху є монограма Ідея Nації (ꑭ). Проте в 20 сторіччі в ужитку були інші символи – офіційні знаки розрізнення ОУН, котрі згодом перейняла й УПА.
В мережі існує велика плутанина щодо авторства та походження цієї символіки. Моя стаття покликана внести ясність в це питання. В якості бонусу долучаю до тексту графічні файли Тризубу з мечем та Хрестомеча, аби кожен міг використовувати їх у власних матеріалах.
Дорозкольна ОУН Коновальця
3 Лютого 1929 року у Відні завершився Конгрес (збір) українських націоналістів, за підсумками якого ряд організацій домовились про обʼєднання та утворення нової спільної для всього націоналістичного руху структури. Так розпочалась історія Організації Українських Націоналістів.
На початку назву писали скорочено «О.У.Н.», з використанням крапок, як абревіатуру. Перші роки організація не мала власних знаків розрізнення. Незважаючи на амбітні плани по створенню політичної структури, ОУН майже одразу після заснування опинилась на нелегальному становищі. Небезпідставно і поляки, і росіяни вбачали в ній загрозу своєму пануванню над українськими землями.
Тим не менш зимою 1932 року ОУН отримала власну емблему, про що членство було сповіщено через журнал «Розбудова Нації», котрий був ідеологічним «рупором» організації. Намальований «логотип» став одночасно головною відзнакою ОУН та обкладинкою самого видання.
Тризуб з мечем або, як його почали називати згодом в публіцистиці, «націоналістичний тризуб», намалював художник Роберт Лісовський. Етнічний німець, він народився 29 Грудня 1893 року в місті Камʼянське (зараз Дніпропетровська область України). Незважаючи на походження, прийняв українську ідентичність. Був активним учасником «Пласту» (навіть намалював його емблему) та багато працював як графік, ілюструючи україномовну літературу. З 1927 року разом з сімʼєю мешкав в Берліні. Там же на початку 1930-х років проживав і очільник ОУН – Євген Коновалець.
В повідомленні «Розбудови Нації» було зазначено, що Лісовський «подав свій проект і його затвердили». Це була варіація Володимирового Тризубу, де центральний зубець був замінений на меч. За правилами геральдики художник помістив його в обрис щита.
Герб авторства Лісовського – герб ОУН – в деталях нагадував ту саму символіку, що використовували Українські Січові Стрільці під час Першої світової війни. Скопійовані були навіть кольори та їх порядок. Коновалець та значна кількість тогочасних керівників ОУН були вихідцями з середовища УСС, тому в подібному «запозиченні» не було нічого дивного.
ОУН весь час діяла нелегально, тому можливості широко пропагувати свою символіку в неї не було. Тризуб з мечем «вийшов з підпілля» в 1939 році, коли було проголошено незалежність Карпатської України, української держави на Закарпатті. В тих процесах провідну роль відігравало парамілітерне формування «Карпатська Січ», сформоване за безпосередньої участі та під керівництвом ОУН. На знаменах січовики використовували націоналістичний тризуб – фото з Хусту облетіло україномовну пресу по всьому світу.
Тризуб з мечем був головним символом ОУН до 1941 року, поки все кардинально не змінилось.
Бандерівці-революціонери
Євген Коновалець, засновник та очільник ОУН, був вбитий 23 Травня 1938 агентом НКВД в Роттердамі. Після його смерті протиріччя, котрі роками назрівали в організації, в буквальному сенсі розірвали її навпіл. Внаслідок розколу утворились дві незалежні одна від одної структури, кожна з якої претендувала на звання «справжньої легітимної ОУН».
Першою керував Андрій Мельник, близький друг Коновальця. Другу очолив Степан Бандера, представник молодого покоління націоналістів. Останні вимагали більш рішучих дій, революційного розгортання боротьби. Внаслідок конфлікту їхнє середовище – більшість членства загальної ОУН на українських землях – відділились, проголосивши про створення «Революційної Організації Українських Націоналістів».
Так було оформлено розділення на мельниківців та бандерівців. Звідси походять й абревіатури – ОУН(м) від прізвища Мельника, ОУН(б) від Бандери. Також іноді можна зустріти визначення ОУН(р) – тобто «революційна».
В одній з перших своїх офіційних постанов 1941 року бандерівці відмінили вживання Тризубу з мечем як знака-розрізнення своєї ОУН. Замість нього було введено нову емблему: «…Чорний рівнораменний трикутник підставкою вгору, на ньому червоний хрестомеч, на хрестомечі золотий Тризуб. Над підставкою буква “О”, по лівій стороні знамени трикутника буква “У”, по правій “Н” (разом ОУН)…»
Навіщо потрібен був такий «ребрендинг»? Окрім зрозумілого бажання відмежуватись від мельниківців, тут простежуються й ідеологічні мотиви. На той момент Дмитро Донцов, під значним впливом якого знаходилось бандерівське середовище, все більше світоглядно еволюціонував в бік християнського месіанства. Він пропагував не просто національну боротьбу українців за незалежність – він трактував її ширше як явище духовного відродження європейців, «останню битву проти дияволів-безбожників комунізму». Враховуючи традиційну релігійність населення Західної України, подібні ідеї були швидко підхоплені, потрапивши на знамена – в прямому і переносному сенсах.
Стосовно авторства Хрестомеча ОУН існує багато плутанини. Деякі джерела безпідставно кажуть, що його малював також Роберт Лісовський. Звучить малоймовірно. По-перше, Лісовський на той час жив в Празі, далеко від організаційного центру ОУН(б) на Заході України та Польщі. По-друге, в 1940 році він намалював обкладинку до поетичної збірки «Вежі» авторства Олега Ольжича. Останній був одним з ключових осіб в таборі мельниківців, з якими бандерівці на той момент вже розпочали справжню війну. Незважаючи на те, що Лісовський був перш за все митцем, важко уявити його одночасну співпрацю з обома середовищами. Тим паче в такій делікатній справі, як створення організаційної символіки.
Вже після Другої світової війни Микола Климишин – один з керівників ОУН(б) – в своїх спогадах писав про залученість Едварда Козака до розробки Хрестомеча. Козак був відомим карикатуристом та художником, популярним на Галичині. Дізнавшись від колег-митців про потребу створити для ОУН(б) новий символ, Козак начебто зробив невеликий ескіз, проте завершувати його чи тим паче офіційно пропонувати бандерівцям не став через брак часу. На основі цього нарису інший художник – імʼя його наведено не було – і створив класичний Хрестомеч.
Хрестомеч ОУН активно використовувався в агітації УПА. Більшість з неї намалював художник Ніл Хасевич, сам повстанець та талановитий графік. Він загинув в 1952 році під час бою проти загону спецслужбістів КГБ СССР. Про провідну роль Хасевича в створенні естетики ОУН(б) та УПА добре відомо, але його ніколи не називали творцем оригінального Хрестомеча.
Незрозуміло, з чим повʼязана подібна анонімність та таємничість. Існує вірогідність того, що автор символіки бандерівців був кимось, хто залишився на окупованих росіянами територіях – саме тому його імʼя ніколи не озвучувалось публічно, навіть після Другої світової війни. В будь-якому разі ті, хто знав точні обставини створення Хрестомеча, вже давно померли – і навряд чи ми колись дізнаємось правду.
На відміну від своїх опонентів, мельниківці залишили Тризуб з мечем своєю емблемою. Деякі з українських повстанців в 1940-х роках воювали під синьо-жовтими прапорами з націоналістичним тризубом.
Бандерівці як правило використовували червоно-чорні знамена – кольору «крові та землі» – з обрисом хрестомеча.
Нове життя старих емблем
В 20 сторіччі використання або Тризуба з мечем, або Хрестомеча було жорстко привʼязано до тієї чи іншої ОУН. Оскільки протистояння між мельниківцями та бандерівцями було формою громадянської війни – з кривавими ексцесами – конкретний «логотип» був однозначним маркером приналежності.
Але з плином часу безпосередні учасники подій часів розколу ОУН старіли й вмирали. Для нових поколінь діяльність послідовників і Мельника, і Бандери перетворилась в буквальному сенсі на історію – міфологізовану та легендарну. Спадок ОУН в народній памʼяті нерозривно повʼязаний з УПА. Звичайні люди не ділять націоналістів тієї епохи ні на які табори – в їхніх очах вони всі є борцями за незалежність України.
Після відновлення української незалежності в 1991 році і Хрестомеч, і Тризуб з мечем юридично реєструвались як офіційна символіка організаціями-спадкоємцями ОУН(м) та ОУН(б). Але разом з тим їх використовували інші структури, котрі прагнули підкреслити свою ідеологічну спадкоємність від націоналістів минулого.
Тут доречно згадати Правий Сектор – коаліцію націоналістичних організацій, що обʼєднались в 2014 році заради повалення режиму Януковича. «ПС» обрав своїм знаменом червоно-чорний стяг та Тризуб з мечем, таким чином символічно єднаючи спадок обох гілок ОУН в одному прапорі.
Сьогодні обидві емблеми міцно вкорінились в національній памʼяті. Вони постійно присутні в суспільному житті, впливаючи на формування естетики нової України. Він однієї їх демонстрації українофоби влаштовують істерики.
Тризуб з мечем
[PNG-файл]
Хрестомеч
[PNG-файл]
Використовуйте їх – перш за все як данину памʼяті людей, котрі хоча й загинули, але все ж таки здобули Українську Державу.
