8 Березня 2022 року офіційна сторінка НАТО у Twitter опублікувала привітання з Міжнародним жіночим днем. В якості ілюстрації було обрано фото українки у військовій формі. Знімок супроводжувався словами захоплення подвигами українських жінок під час війни.

Твіт спричинив справжній скандал. Драйвером його поширення виступили перш за все російські сайти та видання, редакції яких поділяють ліві цінності. З їхньої подачі почав штучно розкручуватись хештег «#NazisinUkraine». Після декількох годин НАТО видалило свою публікацію без пояснень.

Причиною невдоволення став невеликого розміру шеврон, який було ледь помітно на формі української жінки-військової. Візуально він нагадував символ «Чорне Сонце», добре відомий по всьому світу через свою спірну репутацію. Точніше – скандальну репутацію.

На початку березня 2022 року я, як і мільйони інших українців, був занадто зайнятий та не встигав моніторити соцмережі. Росіяни штурмували Київ, треба було обороняти рідний дім. Такі умови не надто надихають на написання детальних статей зі спростуванням російських фейків.

8 місяців потому я вирішив повернутись до цієї ситуації, щоб на її основі нарешті розповісти перш за все міжнародній аудиторії, чому «Чорне Сонце» для українців – зовсім не те, чим здається на перший погляд.

Малюнок з поганою репутацією

Від самого початку зроблю ремарку. В моєму дослідженні підіймається не загальна історія використання «Чорного Сонця» по всьому світу, а виключно його поширення в Україні. Не більше – і не менше.

Важливо розуміти – серед українців насправді дуже мало людей ідентифікують «Чорне Сонце» як щось контроверсійне. З цим символом вільно продають шеврони, друкують книги та навіть виготовляють дитячі іграшки. Ні в кого – ані у суспільства, ані у правоохоронних органів – не виникає стосовно цього жодних питань.

Для США та країн Західної Європи це може здатись дивним, адже там «Чорне Сонце» тривалий час перебуває під неформальною забороною. Його використання прирівнюється до підтримки неонацизму, а походження повʼязують з Генріхом Гіммлером та його військами SS. Ці звинувачення не в повній мірі відповідають дійсності, тому я коротко – для розуміння загальної картини – надам їм уточнення.

В езотеричному середовищі концепція «Чорного Сонця» існувала задовго до появи німецької націонал-соціалістичної ідеології. Алхіміки описували її ще за часів Середньовіччя, а схематичні зображення цього символу датуються європейськими фресками XVII сторіччя. Згадки про нього можна знайти в іудейській Кабаллі, в словʼянських повірʼях та міфах про Гіперборею.

Якщо максимально спрощувати, «Чорне Сонце» в духовній інтерпретації – це так зване «внутрішнє світило», невидимий центр всесвіту. Він є джерелом могутності та запорукою розвитку європейського етносу. Саме така думка століттями панувала в окультному середовищі.

Проте єдиного графічного зображення «Чорного Сонця» до ХХ сторіччя не існувало. Різні варіації його накреслення можна було описати словом «свастикоподібні». Найвідоміший з них сьогодні має репутацію «нацистського знаку», адже вперше він дійсно був намальований на території замку Вевельсбург в Німеччині на замовлення Рейхсфюрера-SS.

Мова йде про мозаїку на підлозі у залі обергруппенфюрерів. В 1930-х Генріх Гіммлер затвердив реконструкцію будівлі, під час якої дванадцятипроменевий знак з колом у центрі зʼявився як елемент оздоблення в приміщенні для нарад. В документах військ SS відсутні будь-які дані щодо ідеологічного значення цього малюнку, проте неформально він завжди ототожнювався з «Чорним Сонцем».

Історики вважають, що німецьких художників надихнули так звані «диски Меровінгів». Мова йде про декоративні прикраси часів раннього Середньовіччя, котрі використовувались європейськими королівськими династіями. Археологи того часу активно дискутували щодо їхнього місця в культурі. При порівнянні малюнку у Вевельсбурзі та знімків цих прикрас схожість видно навіть неспеціалісту.

Ані каральні загони нацистів, ані охоронці у концтаборах ніколи не використовували цей знак. За часів Третього Райху він взагалі був відомий обмеженому колу людей. Справжня популярність для цього накреслення «Чорного Сонця» прийшла вже після Другої світової війни. Зусиллями письменників-фантастів його почали називати «окультною емблемою нацизму». Він став також популярним зображеннями для тату – перш за все його набивали собі ті, хто прагнув виразити протест проти існуючої системи суспільних цінностей. 

«Чорне Сонце» швидко завоювало контркультурне середовище. Праворадикали, в тому числі європейські футбольні фанати, зробили його частиною своєї субкультури. Для них він не був та не є ані знаком прихильності ідеям Гітлера, ані віри у нацистський окультизм. Це знак провокації – інструмент для того аби кинути виклик соціуму та виділитись серед натовпу.

Радикальний український націоналізм

Після відновлення незалежності України в 1991 році символ «Чорне Сонце» потрапив в поле зору української молоді. Важко сказати, що зіграло більшу роль в його розповсюдженні. Язичники презентували знак в якості одного з логотипів своєї віри (очевидно знаходячись під впливом езотеричних концепцій), а футбольні вболівальники надихались прикладом своїх європейських соратників.

Синергія зусиль цих кіл дала результат – «Чорне Сонце» в тому чи іншому вигляді постійно було присутньо на українських вулицях. Більшість використовувати його як контркультурний малюнок, лише одиниці могли фахово розповісти про походження знаку. Організований український націоналістичний рух 1990-х взагалі його ігнорував, не використовуючи ні в агітації, ні у своїй офіційній символіці.

Ситуація змінилась на початку ХХI сторіччя. Молоді тіснили старе покоління. В громадсько-політичному секторі почали зʼявлятись організації «нових правих». Ці українці, що ідентифікували себе виразниками нової епохи розквіту європейського націоналізму, разом зі свіжими ідеями принесли в націоналістичний рух нові символи. «Чорне Сонце» – лише один з них.

Вуличний активізм цієї молоді був нерозривно повʼязаний із середовищем ультрас – тих самих футбольних фанатів. Вони взаємно духовно «збагачували» один одного. Націоналісти привчили вболівальників ідентифікувати себе перш за все українськими вболівальниками, а ті активно навʼязували їм візуальні атрибути язичницького спрямування.

Наряду з тризубом та «Ідеєю Nації» на акціях нових правих стало зʼявлятись і «Чорне Сонце». Показовим тут є приклад харківської організації «Патріот України». Навесні 2007 року при формуванні вуличних загонів активістам видавали нараменні шеврони з «Чорним Сонцем». На той момент відкрито декларувати прихильність українському націоналізму в Харкові було небезпечно, а такими символами хлопці ще більше підкреслювали свою «інаковість» – молодь готова була дати бій аполітичному соціуму й не приховувала свою до нього опозиційність.

Важливо чітко усвідомлювати. Українські націоналістичні активісти в цей період масово використовували «Чорне Сонце» в якості атрибутики, проте лише одиниці могли розтлумачити його значення далі загальних фраз. Доказом цього служить і повна відсутність статей від ідеологів організацій «нових правих» – вони не розглядали «Чорне Сонце» у вигляді окремого нового символу українського націоналізму, вбачаючи в ньому лише субкультурний символ язичницького середовища.

Останнє твердження має яскраве підтвердження в порівнянні зі знаком «Ідея Nації». Його також використовували «нові праві» – більш того, вони зробили його загальнонаціональним символом українського націоналізму – і саме на його тлумачення були кинуті основні освітні та пропагандистські сили організацій. Цим процесам я присвятив цілу книгу-дослідження, тому не буду на них особливо зупинятись в рамках цієї статі.

Проте початкова субкультурність «Чорного Сонця» для українських націоналістів не дорівнювала його безідейності. Як це часто буває, саме вчинки наповнювали символ сенсом, а не навпаки. 

В жовтні 2008 року одна з організацій «нових правих», відома під назвою «Патріот України», провела в центрі Києва марш памʼяті УПА (Української Повстанської Армії). У відповідь на несанкціоновану акцію активісти були атаковані спецпризначенцями. Фото брутального побиття облетіли всі ЗМІ, в тому числі крупним планом були зафільмовані шеврони з «Чорним Сонцем». Учасники маршу в очах націоналістичного середовища стали героями супротиву державним репресіям та отримали імідж опозиціонерів.

З роками тиск влади на націоналістів зростав, особливо після утвердження проросійського режиму президента Януковича. Організації «нових правих» були змушені піти у підпілля, їхня символіка була поставлена поза законом. 

В обмеженому вигляді націоналістична атрибутика повернулась на вулиці українських міст під час Революції Гідності. Футбольні фанати приймали активну участь у заворушеннях під час протестів на Майдані у Києві. Дехто з протестувальників цієї соціальної групи малював «Чорне Сонце» на своїх щитах як оберіг від нещасть. 

Революція перемогла, а вторгнення Росії на Донбас відкрило новий етап діяльності тепер вже легальних українських націоналістичних організацій. І новий етап для «Чорного Сонця» в Україні.

Добровольці під азовським сонцем

Українська армія у 2014 році перебувала в дуже складному становищі. Системна корупція та робота російських агентів сильно підірвала обороноздатність країни. Після незаконної анексії Криму гібридне вторгнення розпочалось на Сході та Півдні. Загроза втрати української державності була цілком реальною.

Ситуацію врятували добровольчі батальйони. Це формування, в більшості створенні в лавах Міністерства внутрішніх справ України. Сформовані переважно з учасників Революції Гідності, нові підрозділи змогли ефективно протидіяти проросійським бойовикам.

Одним із самих великих – та впізнаваних – батальйонів того часу став АЗОВ. Його кістяком виступили активісти націоналістичної організації «Патріот України» – тієї самої, що у 2008 році влаштувала марш УПА в Києві. Крім них великим кадровим резервом для підрозділу стали футбольні вболівальники з руху «ультрас», які до цього відзначились в сутичках під час революційних подій. До фанатського середовища, до речі, належав і нинішній командир полку АЗОВ – Денис Прокопенко «Редіс».

Саме подібний особовий склад зумовив вигляд символіки батальйону АЗОВ. Жовті та сині кольори – перевернутий національний прапор як намір воювати в тому числі без підтримки державної влади. В центрі знак «Ідея Nації» – безкомпромісність та радикальність на війні. І «Чорне Сонце» фоном, знак агресивного правого світогляду.

Основною емблемою для азовців була та залишається саме «Ідея Nації» – причини цього викладені мною в окремій монографії. «Чорне Сонце» ж, за спогадами добровольців, було радше субкультурним елементом та ніяк додатково ідеологами батальйону не пояснювалось.

Загибель перших бійців надала символіці підрозділу нового значення. «Сакральність приходить через кров» – цей вислів ідеально описує відношення членства до своїх шевронів. Щити з іменами полеглих побратимів використовуються підрозділом під час містерій памʼяті. Ці «Щити Героїв» також мають візуальні елементи як «Чорного Сонця», так і «Ідеї Nації».

Знак особливого вшанування – ось чим є «Чорне Сонце» для азовців. Не відсилкою до субкультурного минулого, не атрибутикою неонацизму та аж ніяк не епатажем. Військові надають стародавньому символу нову інтерпретацію.

Це добре ще у 2015 році зрозумів митець Василь Шкляр. Один з найвідоміших українських письменників та лауреат державної Шевченківської премії присвятив бійцям батальйону АЗОВ твір під назвою «Чорне Сонце або дума про братів азовських». Роман став бестселером. Обкладинка з рунічним знаком жодним чином цьому не нашкодила.

Культурницькі ініціативи навколо АЗОВ взагалі часто отримували саме цю назву. Особливо підрозділ підтримували митці з правими та консервативними поглядами. Культовий рок-гурт «Кому Вниз» в 2014 році провів благодійний концерт «Чорне Сонце», що став справжнім хітом серед молоді. Кошти були передані напряму тиловій службі батальйону – на той момент саме волонтерський внесок дозволяв снаряджати бійців для ведення війни.

Свій внесок в популяризацію азовського «Чорного Сонця» внесла й поява однойменної газети. В часопис дописували самі бійці, а висвітлювалось в ньому фронтове життя зрозумілою для пересічного українця мовою. Друковане «Чорне Сонце» мало державну реєстрацію – на той момент ніхто з перевіряючих органів вже не мав до цього питань, а наклад налічував до 15 тисяч екземплярів для кожного випуску. Повний цифровий архів газети досі можна знайти в мережі.

Російська пропаганда тривалий час наводила приклад використання українськими військовими «Чорного Сонця» як доказ їхньої «неонацистської сутності». Була надрукована навіть окрема книга «Черное солнце Украины» за автором кремлівського політолога Кочеткова.

Після років намагань популяризації вона зникла з публічного простору – всередині було так багато фейків та недолугих домислів, що текст не сподобався навіть проросійським читачам. Тим не менш росіяни й надалі час від часу публікують вкиди про українську символіку. І на прикладі реакції НАТО видно, що інколи це, на жаль, спрацьовує.

Легальний український символ

Поступово «Чорне Сонце» в Україні пройшло довгий шлях популяризації від субкультурного символу контркультурного спротиву до військової емблеми добровольців російсько-української війни. Окремі соціальні групи – як то язичники чи ті ж самі футбольні фанати – мають свою інтерпретацію «Чорного Сонця», але для широких верств українського суспільства він стійко асоціюється з націоналістами на війні.

Саме з цієї причини на фронті велика кількість людей носить «Чорне Сонце». Багато з них не мають жодного відношення до полку АЗОВ, деякі не читали жодних ідеологічних націоналістичних текстів. Проте вони зростали та виховувались на вчинках тих, хто воював під цим знаком з 2014 року – і продовжують їхню справу.

Журналістам важливо всебічно висвітлювати тему символів нової України. У 2022 році українцям насправді вже не треба комусь щось доводити. Оборона Азовсталі чітко дала зрозуміти кожному, хто в Європі виступає захисником, а хто агресором.

«Чорне Сонце» може мати будь-яку історію в минулому. Проте в українському суспільстві тут і зараз воно несе значення військової честі, хоробрості та пошани. І кожному, хто висвітлює події в Україні, потрібно враховувати цей беззаперечний факт.